Сьогодні Росія розгортає стратегію глобального протистояння, яка не називає свого імені, перетворюючи весь європейський континент на постійний театр асиметричних операцій. Застосовуючи доктрину багатосередовищного та багатосферного (M2MC) насичення, Москва замінює пряме військове зіткнення невидимою війною на виснаження. Цей метод спирається на методичне та синхронізоване накопичення фізичних, кібернетичних та інформаційних мікрокриз, розроблених для того, щоб діяти нижче порогу застосування статті 5 НАТО та виснажити можливості оцінки та реагування всіх країн-союзників.

Цей асиметричний наступ націлений на життєво важливі складові демократій континенту. Насамперед під ударом опиняються критичні інфраструктури Європи, промислові об'єкти оборонного комплексу та логістичні ланцюги постачання військової допомоги Україні, які регулярно піддаються прихованому саботажу, електромагнітному глушінню та кібератакам на державному рівні. Інституційний апарат та політичний клас також зазнають прямих атак через кампанії з дестабілізації, тоді як ЗМІ, журналісти та групи перевірки фактів по всій Європі піддаються переслідуванням, щоб послабити їхню здатність до об'єктивного аналізу.

Нарешті, головною мішенню залишається громадська думка та громадянське суспільство, чиї розбіжності на ґрунті ідентичності, економіки та соціуму систематично використовуються для розколу суспільства та руйнування континентальної солідарності.
Зіткнувшись із цією загрозою, європейські дипломатії та інституції здійснюють важливий доктринальний поворот, офіційно кваліфікуючи когнітивне втручання як прямий замах на національну та колективну безпеку.

Міністерства закордонних справ європейських країн та Європейська служба зовнішніх справ (ЄСЗС) чітко розмежували свободу слова та гібридну війну: якщо вільне вираження думки належить до основоположних прав, то скоординоване, неавтентичне поширення інформації під керівництвом іноземної держави становить собою ворожий акт. Маніпуляція інформацією тепер розглядається в континентальному масштабі як стратегічна зброя, спрямована на обмеження суверенітету держав та паралізацію пропускної здатності їхніх служб внутрішньої безпеки.

Щоб протистояти цій логіці насичення без порушення громадянських свобод, європейська відповідь базується на прозорості, стійкості суспільства та притягненні до юридичної відповідальності. Завдяки обміну розвідувальними даними та співпраці спеціалізованих національних агентств, оборонні дії надають перевагу публічному та технічному приписуванню атак їхнім замовникам, щоб знешкодити токсичні наративи ще до їхнього поширення. У поєднанні з кримінальним переслідуванням, скоординованими дипломатичними висланнями та посиленою солідарністю союзників, цей об'єднаний підхід закріплює захист інформаційного та громадянського простору як непохитний стовп оборони Європи від гібридних операцій.

#CEAS